Бывают дни когда хочу опустить руки
и нет ни слов, ни музыки, ни сил
В такие дни
я был с собой в разлуке
и никого помочь мне не просил
И я хотел уйти куда попало
закрыть свой дом и не найти ключа
но верил я не все еще пропало...
И спеть меня никто не мог заставить
Молчание начало всех начал
Но если плечи песней мне расправить
как трудно сделать так чтоб я молчал
и пусть сегодня дней осталось мало
и выпал снег а кровь не горяча
Я в сотый раз опять начну сначала

"Вся жизнь игра, а люди в ней актёры"

І це дійсно так. А якщо задуматися, хто ти такий?.. Ти той, ким хочеш бути, тоді, як же вираз бути собою... А де я? Що я? Хто я? Я лише той, ким хочу бути... Я можу в будь-яку секунду стать іншим. Цим і пояснюється мінливість мого настрою і полярність моїх думок... Я просто не можу вибрати, ким саме я хочу бути...

Все так просто, але в світі стільки образів, стільки ролей, стільки життів - вибирай будь-яку, а ідеальній немає, і не буде... А як зрозуміти, яка роль краще для тебе, ближче до тебе, яким краще бути? А відповіді немає. Є тільки один вихід - бути різним.

Сумним і веселим, байдужим і уважним, тихим і центром уваги. Немає загальної моделі поведінки в різних ситуаціях... Яка ситуація - така і роль... А головне, що повинно бути присутньо у всіх ролях, так це упевненість в собі. Тоді точно ніколи не програєш, хоча б зовні, а усередині себе ніколи не заважає зробити висновки. Ось такі думки приходять в мою голову....